Аби збирати в свої мистецькі скрині розписні дива, художниця розпочала готуватися змалку. Як і всі діти малювала, проте для неї це захоплення виявилось серйозним і на все життя. Закінчила Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського, потім асистентуру-стажування в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, а з 1997 року розпочала професійно працювати, виставлятись, брати участь у різноманітних виставках.

    Пошуки власної манери, техніки, стилю, визначення шляху, яким рухатися, у справжнього митця не припиняються, мабуть, ніколи. Так, у творчій долі Інни Пантелемонової були періоди захоплення абстракціонізмом, кубізмом, класичним реалізмом, але поступово художниця винайшла індивідуальний стиль, який можна назвати метафоричним реалізмом. Тобто, все реальне, свідоме, явне Інна переплавляє, пропускаючи крізь переживання душі і серця, у мрію, фантазію, казку. Лет її уяви незбагненний, у всесвітах художниці живуть сині леви, червоні соми з козацькими вусами, кізочки в намистах із коралів, летючі риби-хмаринки, сріблясті вайлуваті воли, пташки, що тріпотять крильцями в унісон із крилами янголів.

    У живописних полотнах Пантелемонової вгадується чистий, цнотливий, майже дитинний, стилізовано наївний погляд на буття. Оригінальність манери врівноважується відчуттям упевненості в тому, що і як художниця пише. Прагнучи не бути схожою на когось, у всіх проявах залишаючись собою, Інна встановлює у своїх всесвітах власні естетичні закони, за якими живуть її персонажі і за якими вона пропонує сприймати їх. Та найголовніший закон тут – свобода, бо й саме мистецтво мисткині – це творчість людини, яка осягнула внутрішню свободу, вміє її аналізувати і давати власну емоційну оцінку.

    У кольоровій гамі живопису пані Інни переважають теплі, зеленуваті, охристі тони, хоча інколи палітра вибухає насиченим ультрамарином, фіолетовим, помаранчевим, карміновим, відкрито-червоним. Декоративність – основа всіх робіт художниці, більшість із яких вирізняється сталим національним колоритом. Для неї мотиви українських строїв – ознака свята, яскравості, від того народжується оптимізм, сильніше пригріває сонечко, прозорішим стає повітря на полотнах, яскравішають зорі. Реалістичні орнаменти можна побачити на спідницях та блузках гарненьких україночок, відгуки їхніх мережив – у сплетіннях квіткових вінків, а ось візерунки гуцульських килимків розташувалися стрункими рядами на схилах карпатських гір, що задумливо спочивають під хмарами. Намистинки на шиї місцевої молодиці перегукуються з кольоровими різнобарвними плямками квітів букета, що вона, наче дорогоцінність, тримає в руках. Попона білого коня – справжнє видиво, плетиво орнаментів, пасмужки яких закінчуються китицями, схожими на дзвіночки. Кого ними викликає весільний кінь?

    На полотнах Інни Пантелемонової цікаво спостерігати за грою фактур, перегуком об’ємів, співвідношенням пастозних, насичених мазків із гладкою, спокійною поверхнею. В такому співвідношенні різнохвильового впливу глядач отримує значний емоційний сплеск відчуттів, нез’ясовне хвилювання породжує стримана експресія полотен, вони випромінюють радість від осягнення величі світу, що навкруги, від сили, що дає натхнення, від вдоволення з того, що тобі є чим поділитися з іншими.

                       

     У своїх мистецьких пошуках пані Інна ставить різні художні завдання. Проявлені, ці результати шукань художниці розподілені на певні тематичні групи. Так, сформувалися в її доробку всесвіти: «Знаки-Місяці», «Країна мрій», «Натюрморт», «Пейзаж», «Свят День», «Селище».

    Сюжети картин виникають із вражень. Природа – найкращий натхненник. Мисткиня любить подорожувати, в різних містах і країнах вона насичує свою уяву переживаннями та знаннями. Так цікаво йти десь сільською дорогою, зазирнути зненацька в чийсь двір, побачити там своє життя, замилуватись його неспішністю та своєрідністю, примітити якусь особливість, несподіваність і вилити потім ці відчуття на полотні, створивши уособлений образ людини та її малої батьківщини. Виходить це в Інни Пантелемонової так переконливо, що, подивившись на хатинку за тином із квітів, на череду, що її гонить гарно вбрана молодиця, на живописне скупчення човнів на воді української Венеції, на збір яблук наче з райської яблуні, на килим дивовижної сон-трави, що розкинувся під горою, кожний згадає свою рідну землю.

    Багато хто з митців дає своє тлумачення знакам Зодіаку. В Інни Пантелемонової – власна зодіакальна ієрархія, в якій панують спокій і врівноваженість. Несподівано побачила художниця знак Терезів. Витончена діва тримає в обох руках, наче зважуючи, два шматочки червоного, соковитого кавуна. Перед нею на тарелі – справжнє містечко зі шматочків кавуна – такі-собі будиночки-хмарочоси із зернятками-віконцями. Метафора очікування рішення вийшла в художниці глибокою і образною. Очі діви заплющені, що ж, терези повинні бути чесними…

    У циклі «Пейзаж» можна якнайкраще відчути вміння художниці переплавляти реальність у свої фантазійні бачення. Пробудження природи у «Срібному ранку» (2007 р.) по-справжньому срібне. Пастельні тони густого повітря із вранішньою свіжістю лише де-не-де «підтеплені» зеленувато-жовтими площинами сонячних променів. Стіжки сіна схожі на людські постаті, що блукають полониною. Відчуття миролюбності і вселенського спокою додають і дві кізочки, що пасуться серед стогів. Розмиті тіні, небо вдалині злилося із землею, наче лине гімн життю, яким милується художниця.

    На полотні «Будинок Чехова в Гурзуфі» (2006 р.) стрімкість пейзажу створюється масивом жовто-біло-зелених мазків, що наявно передають плескіт води, гру її відблисків у сонячному світлі. Характерний кримський краєвид, із великим камінням, стрункими кипарисами, горами вдалині. Обриси білого будинку, овіяного ім’ям письменника – в ньому теж народжувалися дива… дива творчості. І хто ж, як не дивоносій Інна Пантелемонова повідає про це світові?

    Картина «Гарячі плоди» (2008 р.) – її своєрідний мистецький маніфест. У декоративному плетенні, що має певні геометричні ритми, художниця передає своє захоплення гранатовими деревами зі спілими, червоно-вогняними плодами, як символом щедрості життя. Справжнє диво! Нереальні зелено-блакитні дерева схожі на новорічні ялинки, прикрашені святковими шарами-іграшками. Сміливими пастозними мазками пензля створено майже об’ємну фактуру, авторка примушує полотно вібрувати насиченими кольорами, доводячи, що основа її творчості – саме живопис. Художниця зображує серцевину граната з перламутровими відблисками його граней, пропонуючи заглянути в саме серце. Виникає ясна асоціація із плодом граната. Він приховує в собі міріади маленьких рубінових зернят. Вони – наче безліч об’єднаних світів, які прагне розгадати художниця. Ця дивовижна спільність так нагадує умиротворені, ідилічні, щемливі всесвіти, які народжує фантазія Інни Пантелемонової. Тут вона творить з гідністю, натхненно і вільно.

Алла Підлужна

                Культура Життя   12,08,2011 г.